Статті

По біологічній класифікації медведка відноситься до роду комах ряду прямокрилих. Розглядаючи екземпляри цієї комахи, можна помітити, що вона досить велика, довжина тіла без вусів становить приблизно 5 см. Форма тіла медведки нагадує веретено, грудна частина захищена панциром, під яким комаха може частково ховати голову. На голові є вуса і дві пари щупалець, які є частиною ротового апарату комахи. Є дві пари кінцівок, передні відмінно пристосовані для риття землі, а у дорослих комах є крила.

Медведка темно-бурого кольору, що відмінно приховує її на грунті. Основне середовище проживання медведки - підземна, латинська назва цих особин, Gryllotalpidae, перекладається як «кротосверчки», що цілком відображає їхній спосіб життя. Разом з тим, медведка відмінно плаває, літає і бігає. Харчуються медведки черв'яками, дрібними комахами і корінням культурних рослин, що і дозволяє віднести медведок до шкідників сільськогосподарських культур. Зимують медведки в глибоких, до одного метра, норах.

Буряковий довгоносик (Cleonus punctiventris) відноситься до ряду жуків, до сімейства довгоносиків. Поширені і особливо шкідливих ці комахи в Центральній і Південній Європі. Жук чорного кольору, тільце покрите волосками і сірими лусочками. Поперек надкрил він має темні смужки, а перед їх вершинами - білі цятки. Корпус вузький, довжиною до 15 мм, голова переходить в головотрубку, і має пару вусиків.

Саме за формою голови можна безпомилково визначити довгоносика - передній її кінець більш довгий і тонкий, ніж у інших представників загону жуків. Навесні довгоносики мають забарвлення світлішу, ніж до кінця літа. Зимову сплячку бурякові довгоносики проводять у нірках глибиною до 25 см. Весною, коли повітря прогрівається до 10 градусів, довгоносики виходять на поверхню грунту.

Дослідженню колорадського жука присвячені праці багатьох вчених. Основна мета їх - знайти ефективні засоби боротьби з цим шкідником. Колорадський жук який володіє дивовижною пристосовністю і живучістю. Багато хто думає, що батьківщиною жука є штат Колорадо, де в 19 столітті він знищив картопляні плантації.

Насправді, колорадський жук вперше з'явився в мексиканській Сонорской провінції, а вже звідти проник на північ. З Америки до Європи колорадський жук «приїхав» на пароплавах. У роки Першої світової війни поширився у Франції, а потім пішов переможним маршем по всій Європі, досягши до сороковим років двадцятого століття і Росії.

Зовсім нікуди бідному селянину податися! Як прийде суша - шкідник буде гризти, аж хруст стоїть! А підуть дощі - шкідник буде плямкати, аж захлинатися...

Ну, хіба інсектицидом поля-грядки товстим шаром укрити, так восени і самому їсти не захочеться. Так куди ж податися? У агротехніку грамотну, щоб не тільки хімією з шкідникові бити, але і мікрокліматом специфічним, проти конкретного шкідника зелені і врожаю «заточеним».

Так що прямо по конкретних видах і підемо - із зазначенням життєвого циклу і улюблених культур.

На Україні поширені кілька видів хрущів  - кавказький, західний і східний. Але найнебезпечнішим є західний хрущ, що дуже часто й у великій кількості зустрічається на присадибних ділянках.

Жук західного травневого хруща буро-жовтий, із чорними грудьми; переднеспинка й ноги руді або чорні, вусики бурі з булавою, що у самців складається з 7, а у самок з 6 пластинок; довжина жука 24-30 мм. Личинки хруща білувато - жовті, С-образно вигнуті, м'ясисті, складчасті, з найбільш темною головою, 3-мя парами грудних ніг, з яких задня пара найбільш розвинена. На нижній стороні останнього сегмента є конічні шипики й волоски. Яйця хруща білі, овальні. Лялечки відкриті, вільні, жовтуваті.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10-40 см.

Квітки червоні, інколи – жовті або білуваті.

Зростає у степовій зоні (переважно на сході) та в Криму.

Росте в степу на солонцях, вапнякових та крейдових відслоненнях.

Чисельність скорочується через розорюваннях степових схилів і балок, випасання худоби, збирання рослин на букети та викопування цибулин.

Огірки – однорічна трав’яниста рослина з родини гарбузових (Cucurbitaceae).

Огірок належить до виду Cucumis Sativus L.

Стебло огірків повзуче, п’ятигранне, з рівчачком на кожній грані, має жорстке опушення.

На стеблі є вусики, які розвиваються з пазух третього-шостого листків.

Вусиками рослини чіпляються за навколишні предмети.